ДОВІДКА-ПОВІДОМЛЕННЯ
Про 225-річчя заснування села Заводівка
Час заснування с. Заводівка датується 1792 роком. Поселення виникло шляхом переведення поміщиком Размановим своїх кріпаків із Полтавської губернії Гадяцького повіту. Переселення проводилося двома партіями. Перша партія в числі 104 сімейства прибула в Заводівку в 1824 році, ще 124 сімейства -в 1827 році. Нові поселенці приходили в готові хати і крім цього кожній сім’ї давався ліс з плавнів для забудови.
За даними перепису 1885 року у поселенні налічувалося 140 дворів, де проживало 428 душ чоловічої статі і 437 - жіночої. У володінні селян знаходилося 1323 десятини. З них 980 десятин припало на оранку, решту становили пасовиська та неугіддя. Третя частина всіх угідь належала до чорноземних.
До 1864 року селяни володіли землею на правах захвату. В цьому ж році проведено перший переділ землі на ревізькі душі /по кількості чоловік у сім’ї/ з розрахунку 5 десятин кожній. Землю розділили на 196 ревізьких душ. В1884 році від толоки було відрізано 49 десятин під баштани. Користування толокою обмежувалося. З кожної душі надавалося право виганяти 2 голови робочої худоби, по одній корові, 6 штук овець. За лишню платилося по 2 крб. з кожної голови.
Повітовий і громадський збори сумою 797 крб. 48 коп. йшли на утримання повітового правління, сільського старости, писаря. На освітлення й канцприладдя, на виписку «Сільського вісника». Дохід з однієї корчми становив 430 крб.
«Збірник статистичних відомостей по Дніпровського повіту»,1985р. арк. 38.
В 1863 році Афанасьєв-Чужбинський, мандруючи півднем імперії
ї писав: «Переїхавши балки Каїрську й Вербову, зустрічається поселення Заводівка князя Кочубея. Поміщицьке господарство влаштоване добре. Тут потроху займаються рибальством, почали закладати виноградник. Однак місцеві селяни ледве зводять кінці з кінцями. Поміщик в Заводівці не мешкає. А його прикажчик має в окрузі нехорошу репутацію. Проте, коли я попрохав в економії коней, то мені виявили повне сприяння. Мабуть подіяв супровідний лист генерал-губернатора. Відтак мене прийняли за важливу персону. Довелося відвідати чимало осель заводівців. Серед них мені трапилася тільки одна, що свідчила про такі-сякі статки хазяїна. Решта населення проживає надзвичайно убого.»
Афанасьєв-Чужбинський «Поездка в Южную Россию».1863 р.
В окремих документах назва села пишеться Заводовка. З плином часу змінилося й географічне положення Заводівки. Первісне розташування населеного пункту засвідчує поселенський бланк, що зберігається в державному архіві області. Заводівка знаходилася на лівому високому березі Дніпра, лівобіч течії річки Конки. Моста й греблі через Конку тоді не було. Каховське водосховище поховало під собою плавні й частину поселення.
З документу дізнаємося, що в 1923 році в селі були вже 254 двори. Зросла й кількість населення. Тут проживало 607 мужчин і 682 жінки. Воду жителі Заводівки брали з колодязів. На той час із семи колодязів тільки два були справні. Та в літню пору не відчувалася нестача води, бо її в основному носили з джерел, що знаходилися в плавнях.
По п’ятницях у Заводівці збирався базар. Була тут і невелика пасіка. Всього із 15 вуликів. Вітряна мельниця давала кожному змогу забезпечити сім’ю хлібом, худобу кормом.
Державний архів області. Фонд № р- 435,опис 1,спр. 500а, арк. 71.
В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу.
За успіхи в розвитку сільського господарства 25 трудівників колгоспу нагороджені орденами й медалями Союзу РСР, у т. ч. ордена Леніна удостоєні доярки М. С. Киндюк, Є.Г. Фурс, О. І. Радченко, завідуючий фермою А. М. Сербін. За високі надої молока колгосп у 1967 році був учасником ВДНГ. В 1968 році його трудівники зайняли перше місце в районі по виробництву молока – 342 цнт. на 100 га сільськогосподарських угідь.
На фронтах Великої Вітчизняної війни проти фашистів билось 349 жителів, з них 97 чоловік загинуло. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти ворога, 164 чоловіка одержали урядові нагороди. У Заводівці споруджено пам’ятник на честь воїнів, що загинули під час визволення села від гітлерівських загарбників.
Житель села К.М. Озолін за активну участь у Великій Жовтневій соціалістичній революції і громадянській війні 1967 року нагороджений орденом Леніна.
На початку війни село Заводівка опинилось у прифронтовій зоні. Бій проходив за селом , а під вечір гітлерівці повернулись у село.
Госпіталь організували в першому корпусі школи. Всього поранених у госпіталі було 12. Але тільки імена 11 знали заводівці, 12 -й забрав її у могилу. Нині всі захоронення воїнів Великої Вітчизняної війни перенесено у Братську могилу ( на полі бою загинуло 600 чоловік).
Радянський госпіталь діяв під носом у гітлерівців, діяв до тих пір, поки не одужав останній солдат.
За роботу в тилу ворога Тетяну Кирилівну Друцьку нагороджено Орденом Червоного Прапора.
В роки окупації в с. Заводівка діяла підпільна група.
Поблизу с. Заводівки виявлено могильник, поселення, скарб ливарних форм доби пізньої бронзи і скіфське поселення.
« Історія міст і сіл УРСР.Херсонська обл.. арк. 425-426». Київ – 1972
Завідувач архівного сектору
районної державної адміністрації Ж.В.Галега
.png)
